Особливості гірського середовища і забезпечення безпеки
Сніжні лавини
Лавини із сухого снігу утворюються після великих снігопадів при морозі. Нестійкість сніжного покриву пояснюється слабким зчепленням снігових кристалів між собою. Маси сухого пилоподібного снігу спрямовуються вниз лавиною внаслідок механічного струсу схилу або просто повітряної хвилі. Для лижників ці лавини особливо небезпечні тим, що величезної сили (до 700 - 800 кг/кв.м) повітряний вал, що йде поперед снігу, може значно перевершувати швидкість 200 км/год. Лавина нерідко рухається широким фронтом, викочує в долину й навіть перехльостує на протилежні схили. Лавини із сухого снігу надзвичайно небезпечні. Втікнути від них складно, а часом неможливо. Лижник у повітрі, наповненому сніжним пилом, ризикує задихнутися.
Лавини з вологого снігу виникають звичайно в результаті потепління (підвищення температури повітря вище 0 С, вплив сонячних променів, теплих вітрів). Швидкість руху лавини значно менша (30 - 80 км/ч), однак щільність сніжної маси велика (до 400 кг/куб. м), і, потрапивши в її товщу, можна загинути від задухи: при зупинці сніг ущільнюється ще сильніше й людина виявляється в непроникному панцирі. Лавина з вологого снігу, рухаючись за принципом сніжної грудки, на своєму шляху захоплює великі маси снігу.
Лавини зі сніжних дощок утворюються після ущільнення поверхневого шару снігу під впливом вітрів, а так само під впливом великих температурних градієнтів. Нижні шари снігу, що перебувають поблизу поверхні схилу, піддаються перекристалізації. Добре зчеплені сніжинки перетворюються в сніжну крупу, окремі частини якої добре сковзають одна відносно одної. Сніжні дошки виникають під карнизами й гребенями, на перегинах схилів. Такі ділянки мають вигляд надійного, гарно скріпленого снігу, виявити сніжні дошки часом нелегко. Особливо часті лавини дошки в холодні малосніжні зими. Під кіркою твердого насту нерідко перебуває пухкий горизонт нестійкої сніжної крупи. Лавини-дошки часто сходять після проїзду лижника, коли щільне верхнє покриття руйнується. Лавина має велику швидкість, вийти з неї, зберегти орієнтування, а тим більше стійкість буває вкрай складно.
Бувають лавини змішаного типу. Наприклад, лавина із сухого снігу, що йде з висоти 3000 - 4000 м, у нижній частині захоплює вологий сніг і при викочуванні в долину вже має характер лавини з мокрого снігу.
Лавини сходять там, де вони сходили раніше. Тому перед тим як відправитися в похід по новому маршруту або у високогір'я для спуску по нових схилах, лощинах і льодовиках, де не прокладені гірськолижні траси, варто вивчити лавинну «передісторію» району. При розгляді особливостей маршруту насамперед варто встановити, чи не попадає він під шляхи можливого сходу лавин. Найнебезпечніші ділянки, що перебувають під кулуарами, жолобами, під лавино збірниками , під перевальними й гребеневими схилами. Велику небезпеку являють собою ввігнуті ділянки рельєфу. Відрив снігу найчастіше відбувається на перегинах, у місцях переходу з пологого схилу на крутий. Тому перетинати такі схили треба трохи вище лінії можливого відриву. У лавинонебезпечній ситуації й в інших випадках, коли немає твердої впевненості в стійкому заляганні снігу, спускатися на лижах потрібно по гребеневим напрямках, вибираючи опуклі форми схилів для перетинання небезпечних зон. Варто уникати спусків зі схилів, що перебувають під сніжними карнизами. Нависаючі маси снігу можуть обрушитися в будь-який момент і викликати потужну лавину. Місця виходів лавин легко визначити по характеру високої рослинності (дерев, чагарників) нижче зони альпійських лугів. Лавини знищують хвойні дерева (ялину, ялицю, сосну) і пригинають масою снігу до схилу стовбури листяних дерев (березу, бук і ін.). Так що наявність темно-зелених хвойних смуг свідчить про відсутність лавин або рідкому їхньому сході (можна приблизно судити за віком дерев). Світло зелені масиви пригноблених (шаблеподібних - вигнутих убік долини) листяних порід дерев і чагарників указують на звичайні шляхи сходу лавин.
Оцінюючи стан снігу, завжди корисно знати, як формувався сніжний покрив протягом сезону. Найнадійніший спосіб - прорити шурф углиб аж до поверхні схилу. Тоді можна визначити характер сніжних шарів і ступінь перекристалізації снігу на різній глибині. Обмацати нестійкі глибинні шари перекристалізованого снігу можна іноді, протикаючи сніг переверненою лижною палицею. Більшу небезпеку являє порошкоподібний сніг, який щойно випав, особливо якщо він «пливе» униз під лижами, оголюючи щільний шар сніжної підкладки. Наявність півметрового свіжого або наметеного снігу - попередження про небезпеку. Про нестійкість вологого снігу свідчать сніжні «равлики». Такий сніг також може сповзати під вагою лижника. Перетворення сніжної поверхні в щільний наст може відбуватися під впливом вітру або морозу. При цьому характерна темне матове забарвлення, що відрізняє його від навколишнього снігу. Це ознака ймовірного утворення лавин зі сніжних дощок. Тріщини в сніжному покриві вказують на те, що напруги вже не можуть бути зняті шляхом стичних деформацій сніжної товщі. Тріщини можуть передвіщати лавини зі сніжних дощок і сухого снігу. Серйозним попередженням про нестійкість сніжного покриву служить осідання снігу під вагою лижника. Це значить, що в нижніх шарах сніжного покриву виникли повітряні порожнини. Усяка різка зміна погоди: сильний снігопад, заметіль або дощ, відлиги або прихід теплих вітрів, підвищення вологості повітря - негативно позначається на стійкості сніжних мас на схилах. Не випадково більша частина лавинних обвалів відбувається на південних схилах у найтепліший час дня - від 12 до 16 години. Настання морозу після теплих днів стимулює в сніжній товщі інтенсивні процеси перекристалізації. Таким чином, основні метео фактори, що впливають на розвиток лавинних процесів - це температура й вологість повітря, освітленість схилу, напрямок і сила вітрів. Після рясних снігопадів лижник може більш-менш спокійно себе почувати лише на схилах крутістю не більше 15 - 17градусів. Вважають, що лавинна небезпека починається приблизно з 23градусів, хоча лавини сходять і зі значно більш пологих схилів.
Практичні поради лижникові про те, як уникнути лавинної небезпеки (поза трасами) зводяться до наступного.
1. Запам'ятаєте ознаки безпосередньої лавинної загрози: - сніг під лижами «пливе», вислизає вниз; - сніжний наст осідає зі звуком «у-у-ух»; - по схилі скачуються сніжні «равлики»; - на схилах видно свіжі сліди сніжних зсувів, лавин; - провалюючись, лижі як ніби втрачають опору на розсипчастому, немов крупа снігу.
2. Якщо ви сумніваєтеся в сніжній ситуації, виберіть більш безпечний напрямок спуску (при цьому поряд з рельєфом варто знати характер поверхні схилу). Не допускайте падінь. Дуги поворотів виконуйте плавно, зв'язуйте повороти без різких закантовувань, гладко, без скидання вниз снігу й без струсу сніжного покриву. Прагніть тримати напрямок поворотів униз по схилу без довгих траверсів. Основний підхід, виражений трьома англійськими словами: «Cool, fast and straight» (спокійно, швидко, гладкими дугам) - незамінні умови на потенційно лавинонебезпечних схилах.
3. При необхідності перетнути лавинонебезпечний схил робіть це в його верхній частині й дотримуйтесь наступних умов: - відщепніть від черевиків ремені – утримувачі лиж (якщо вони є); - звільніть кисті від ремінців палиць - зніміть одну лямку рюкзака - прив'яжіть до пояса лавинний шнур - поза трасами завжди пересувайтеся із включеним лавинним датчиком - поза трасами завжди кожний учасник повинен мати лавинний зонд і лопату. у групі зберігайте дистанцію між лижниками 40 - 50 м.
4. Віддавайте перевагу спускам уздовж гребенів, на опуклому рельєфі, по схилах з ділянками скель і виїмок, які чергуються,. Уникайте спусків по кулуарам - звичайних маршрутів сходу лавин.
5. Ніколи не спускайтеся по лавинонебезпечному схилу одночасно з кимось. Завжди по одному.
6. Навесні використовуйте для спусків ранковий час (до 10 - 12 г. залежно від погоди й експозиції схилу). Уникайте спусків у другій половині дня (за винятком північних і західних схилів, які захищені від ранкового й денного сонця). Під променями сонця сніг швидко «закисає» і стає лавинонебезпечним.
7. Уникайте спусків у період потепління, під час або після теплих сильних вітрів.
8. Після рясного снігопаду варто перечекати два-три дні, перш ніж спускатися на відкритих великих схилах поза гребеневих маршрутів.
9. Побоюйтеся спусків по мокрому глибокому снігу, коли в момент зупинки сніг, немов цемент, намертво «схоплює» лижі.
При попаданні в лавину. Гірськолижник повинен дотримуватися правила: краще відмовитися від спуску по сумнівних сніжних полях, ніж недооцінити лавинну загрозу й потрапити в лавину. Вихід на лавинонебезпечні схили категорично забороняється. Якщо лижник виявився в лавинній ситуації або потрапив у сніжну масу, що рухається, то не треба панікувати.
Поведінка лижника в складній сніжній обстановці зводяться до наступного. Будьте гранично уважні. Майже завжди початок лавини супроводжується шумом. Лижник, що помітив лавину, повинен крикнути: «Лавина зверху (праворуч...)!» Побачивши потік снігу, що насувається, оцініть напрямок і швидкість його руху й спробуйте оминути лавину. Якщо стоїть морозна погода й над лавиною клубиться сніговий пил, то це - лавина із сухого снігу. Прагніть піти убік, на край потоку й сховатися за перешкоду (скелю, камінь, дерево, кущ, бугор, виступ). Закрийте рот і ніс вовняною шапочкою, хусткою, щоб не задихнутися сніжним пилом. Лавина з вологого снігу має меншу швидкість. Правильно вибравши шлях, лижник може виїхати від неї, якщо він спочатку направитись униз, щоб розігнатися , а потім довгою пологою дугою на великій швидкості вискочить убік на гребінь або на контр схил. Однак при цьому лижник ризикує впасти або в'їхати в лавинний потік, якщо він неправильно вибрав напрямок спуску. Якщо лижник виявився в зоні зародження лавини або якщо лавина ще не набрала силу й швидкість, то утриматися на схилі можна, врубивши в сніг зняту лижу, палицю або навіть засунувши глибоко в нижні шари руку. Пригнувшись дати лавині пройти зверху по спині. При неможливості втекти від лавини постарайтеся зміститься до її краю, швидко звільнитися від лиж, палиць, рюкзака й зі всіх сил утримуватися на схилі, а будучи захопленим сніжним потоком, залишатися на поверхні, підбираючись до його краю за допомогою активного опору, плавальних рухів. Основна умова збереження життя в зупиненій сніжній масі - забезпечити повітря для подиху. Тому треба будь-що-будь в останній момент, коли рух снігу сповільнюється, згрупуватися, підтягши ноги до живота, прикрити рот руками й постаратися розширити в снігу повітряний простір перед особою й грудьми. Будучи засипаним, боротися за життя, долаючи страх і можливість шоку. Відомі випадки, коли рятували людей з лавини після їхнього перебування під снігом протягом декількох годин (і навіть днів). Лижники, що не потрапили в лавину, зобов'язані без зволікання організувати пошук засипаних лавиною. Важливо запам'ятати місця зникнення засипаних товаришів і відразу ж сповістити про те, що трапилося, рятувальну службу, місцеве населення, інших туристів і альпіністів. Від того, як швидко й оперативно розгортаються рятувальні роботи, залежить життя потерпілих. У таких випадках рахунок часу йде на хвилини й навіть на секунди.
Запобіжні заходи при спусках на льодовиках. При спусках по льодовиках лижник найбільше ризикує зустріти небезпеки. Ніколи не слід спускатися поодинці. Якщо щось трапиться на спуску, наприклад, ви потрапите в розпадину й одержите травму, витягти вас не буде кому. Не спускайтеся по незнайомих і невивчених маршрутах на льодовиках: невідомо, куди вони виводять. Перед спуском треба добре переглянути маршрут знизу, переконатися в його безпеці й вибрати запасні варіанти спуску в складних місцях. Будьте особливо обережні на перегинах льодовика: тут найбільш ймовірні поперечні тріщини. Перетинати опуклі ділянки льодовиків небезпечно. Будьте обережні при подоланні рантклюфтів (берегових тріщин у місці зближення льодовика зі скелями) сніжний міст може виявитися недостатньо міцним. Сніжні мости через тріщини проїдьте в прямому напрямку швидко. Уникайте спусків по наметеному вітром снігу: він може приховувати глибоку тріщину. Ніколи не спускайтеся при туманній або у вечірній погоді. Для перестраховки не рухайтесь впритул за спереду їдучим лижником. Дистанція повинна бути достатня, щоб встигнути зупинитися в будь-який момент. Якщо ви заблудилися на льодовику й не можете знайти спуск у долину, здійміться нагору по своїх слідах і перейдіть на інший маршрут Якщо ваш супутник провалився в тріщину, не наближайтеся відразу до краю, щоб побачити його, - сніг може нависати карнизом над обривом. Постарайтеся правильно оцінити обстановку: чи можете ви самі витягти товариша із тріщини (без мотузки, з мотузкою), чи можете йому кинути теплі речі. При необхідності відзначте, чітко позначте місце на льодовику й терміново повідомте про подію рятувальну службу. Допомога повинна прийти якомога швидше, оскільки лижник може постраждати від переохолодження. При травмах, що виключають самостійний підйом, до постраждалого треба на ретельній страховці спустити досвідченого туриста, що допоможе в його транспортуванні наверх, а якщо треба надасть першу медичну допомогу (наприклад, дати протишокові засоби) і тепліше одягнути потерпілого.
